ЗВЕРНЕННЯ Наради-семінару “Польський досвід децентралізації влади. Який шлях вибере Україна?”

22 квітня 2015 року відбулася нарада-семінар на якій обговорено питання «Польський досвід децентралізації влади. Який шлях вибере Україна?». На цій нараді прийнято звернення.

ЗВЕРНЕННЯ
Наради-семінару “Польський досвід децентралізації влади. Який шлях вибере Україна?”

У сьогоднішній, доволі складний період своєї історії, Україна стала на шлях утвердження основних принципів правової держави, одним із яких є децентралізація влади. Загальновизнаним є той факт, що без удосконалення територіальної організації держави побудувати принципово нову систему публічної адміністрації в ній неможливо. Процес децентралізації влади майже в усіх європейських країнах мав на меті укрупнення територіальних одиниць, створення міцного фундаменту для їх економічної стабільності і самостійності.
Процес децентралізації влади є нелегким у реалізації, оскільки потребує глибинної реформи законодавства та якісних механізмів впровадження цієї реформи. На жаль, на рівні центральних органів влади втрачається дорогоцінний час. Українській державі необхідно скористатися досвідом Республіки Польща, де процес децентралізації влади був одним із найдосконаліших.
Проведена Польщею трансформація органів влади створила державу нового типу, яка служить громадянам. Така держава дає можливість своєму громадянському суспільству формувати й контролювати органи публічної влади.
Реформа системи органів управління у Республіці Польща визначала такі стратегічні напрями: запровадження триступеневого адміністративного поділу замість двоступеневого; створення територіального самоврядування на рівні повіту та воєводства замість раніше існуючих лише на рівні міст та селищ; зміна територіального устрою; збільшення частки видатків на територіальне самоврядування в державних витратах і, як наслідок, зміна системи бюджетного фінансування.
Повноваження місцевої влади збільшились: від адміністрування та виконання отриманих із центрів бюджетів – до широкого використання методів стратегічного управління, у межах якого формувалися власні довгострокові плани. Рада гміни здійснювала управління на місцях на основі вивчення можливостей та потреб суспільства, із яким відтепер консультувалася та перед яким несла відповідальність. Ще одним позитивним наслідком реформи стала більша самостійність органів самоврядування, які могли незалежно ухвалювати рішення щодо інвестицій і мали більшу свободу в пошуку засобів на цілі розвитку.
Польський досвід показує: для того щоб завчасно виявляти помилки та проблеми реформування і коригувати його перебіг, необхідно постійно проводити моніторинг заходів та змін, що супроводжують цей процес.
Звичайно, на шляху впровадження реформи виникали певні труднощі. Реформа державного управління мала складний характер через кардинальні зміни в територіальній системі країни. У політичному контексті з’являлось немало перешкод.
Сьогодні Україні варто закцентувати увагу на окремих недоліках, які Польща зуміла успішно подолати.
У зв’язку із частими змінами у складі польського парламенту, законодавство не завжди було послідовним, спостерігалась відсутність згоди в сеймі між різними партіями. Окрім того, деякі галузеві міністерства та відомства не хотіли передавати повноваження, змінювати свою компетенцію, відмовлятись від раніше наданого їм майна та приміщень на користь органів самоврядування.
У масштабах країни, через різний обсяг наявних ресурсів нових органів самоврядування, спостерігалась нерівномірність інституційної спроможності. Сам факт децентралізації не означав безпосереднього скорочення економічного потенціалу бідніших регіонів, але через менш ефективні інститути, кадровий та компетенційний капітал, а також міграцію високоосвічених людей до міських центрів з кращою можливістю працевлаштування та розвитку, децентралізація неодноразово викликала стагнацію певних регіонів. Регіони, які опинилися без допомоги держави (фінансовий механізм вирівнювання виявився менш ефективним, ніж очікувалося), після проведення адміністративної реформи стали розвиватися гірше.
Увесь процес реформування місцевої влади супроводжувався дискусіями на тему його доцільності та можливих наслідків. Проте отримані результати підтвердили правильність обраного шляху в регіональній політиці.
Заслухавши польських експертів, доповідачів та співдоповідачів, узагальнивши всі пропозиції і зауваження, вважаємо за доцільне звернутись до Львівської обласної ради із проханням щодо невідкладного винесення на розгляд сесії обласної ради проекту рішення про звернення до центральних органів влади із пропозицією взяти за основу польський досвід децентралізації влади та в подальшому спільно працювати над його вдосконаленням.