Про підведення підсумків Всеукраїнського конкурсу “Національне дерево України”
Природа навколо нас, як і пам‘ятники архітектури, – німі свідки історії. Вони зберігають спогади про людей і події, які їх оточували за багато років до появи нас на світ. Їхнє життя – сама, часом, Історія, збереження якої є одним із завдань кожної культурної людини.Саме з цією метою був організований Всеукраїнський конкурс “Національне дерево України”, де в кількох номінаціях брали участь видатні своєю історичною, естетичною та культурною цінністю дерева з усіх регіонів України. Значимість конкурсу була підтверджена наказом міністра охорони навколишнього природного середовища за № 274, в якому оголошували його переможців: у номінації “Меморіальне дерево України” перше місце отримала 800-річна липа Богдана Хмельницького, яка росте недалеко біля села Руда-Колтівська.
Восени 1648 року гетьман Богдан Хмельницький із 100-тисячним військом при допомозі кримських татар (80 тисяч) поблизу Зборова зустрівся із 160-тисячним військом польського короля. За кілька днів мала розпочатися переможна для козаків Зборівська битва. Війська гетьмана отаборилися не лише на Тернопільщині, а на Золочівщині, а саме у Колтові, Хмелеві, Сасові. Об’їжджаючи свої загони, Богдан Хмельницький, за переказами, що передаються від покоління до покоління, відпочивав разом із своїми полковниками Богуном, Кривоносом, Нечаєм та іншими під великою липою при дорозі з Колтова на Сасів.
Восени 1648 року гетьман Богдан Хмельницький із 100-тисячним військом при допомозі кримських татар (80 тисяч) поблизу Зборова зустрівся із 160-тисячним військом польського короля. За кілька днів мала розпочатися переможна для козаків Зборівська битва. Війська гетьмана отаборилися не лише на Тернопільщині, а на Золочівщині, а саме у Колтові, Хмелеві, Сасові. Об’їжджаючи свої загони, Богдан Хмельницький, за переказами, що передаються від покоління до покоління, відпочивав разом із своїми полковниками Богуном, Кривоносом, Нечаєм та іншими під великою липою при дорозі з Колтова на Сасів.
Липа, якій, судячи з усього, не менше вісімсот років, незважаючи на усі випробування, живе дотепер. Відтоді на цій околиці не раз виростав ліс. Його вирубували, та насаджували новий. Але липу дбайливі предки залишали, як велику історичну пам’ятку для нас і майбутніх поколінь. За нею доглядали, її оберігали, інакше вона не дожила б до наших часів.
Сосновий ліс щільною стіною притиснув липу до дороги, і лише над нею їй залишилось трохи вільного місця. І як не вберегти те, що липа Богдана Хмельницького пам’ятає, лише вона одна чула і знає, та розказати нам не може.
